Нетрадиційні методи занять фізкультурою

В останні роки помітно зросла кількість фізично ослаблених дітей. Крім того, їх м'язове навантаження зменшується в силу об'єктивних причин: діти стали вести малорухливий спосіб життя, багато часу проводять біля телевізора і комп'ютера. Батьки дітей надмірно захоплюються їх інтелектуальним розвитком: відвідування різноманітних гуртків не залишає часу для ігор на дитячих майданчиках, позбавляє дитину спілкування з однолітками в грі, яка є основним видом діяльності дітей. Саме тому зростає роль дитячого садка у всебічному фізичному розвитку дітей. Традиційна система фізкультурних занять недостатньо досконала як по своїй структурі, так і по методиці проведення. Це спонукає до пошуку нових форм і методів нетрадиційного напрямку роботи з фізичного виховання в дитячому садку. Досягти високої якості засвоєння рухів дітьми і великого оздоровчого ефекту на подібних заняттях досить важко. Інструктор з фізичної культури змушений постійно давати дітям вказівки, мимоволі виробляючи у них орієнтування на зовнішній контроль. Крім того, постійні вказівки, зауваження, навіть якщо вони цілком обгрунтовані, знижують позитивний настрій дітей, створюють певне психологічне напруження. Фізкультурні заняття частіше за інших сприяють формуванню комплексу неповноцінності вже з дитячих років. Проблема в тому, що загальноприйнята система фізичного виховання: - не враховує конкретні умови дитячого закладу; - не передбачає диференційованого підходу до дітей з їх індивідуальними особливостями і здоров'ям; - не реалізуює потреби дітей в русі. Саме тому, а так само заради того, щоб вся фізкультурно-оздоровча робота проводилася для зміцнення здоров'я дитини, слід в систему фізичного виховання включати нетрадиційні заняття - різні за змістом, структурою і методикою проведення. Нетрадиційні заняття відводять педагогу роль, яка полягає в організації такого освітнього середовища, яке забезпечить можливість реалізації індивідуальних інтересів, потреб і здібностей, тобто самостійної діяльності та ефективного накопичення дитиною свого особистого досвіду. Заняття захоплюють дітей своєю різноманітністю і доступністю. Вони із задоволенням приходять в спортивний зал, активно беруть участь в іграх, перевтілюються в різних героїв, виявляють велику фантазію відповідно до сюжетів, вільно себе поводять, звільнюються від напруги, позитивно взаємодіють в середовищі однолітків. У дітей формується інтерес, потреба і усвідомлене ставлення до занять фізичними вправами. Існує багато варіативних нетрадиційних форм проведення фізкультурних занять в дошкільному закладі. Головне полягає в тому, щоб всі вони були спрямовані на вирішення наступних завдань і принципів: Завдання фізкультурно-оздоровчої роботи оздоровчі: - зміцнення здоров'я дітей, підвищення функціональних і адаптаційних можливостей організму, розумової і фізичної працездатності засобами руху, масажу і самомасажу, дихальної гімнастики, загартовування; - гармонійний розвиток всіх ділянок опорно-рухового апарату; - формування правильної постави. освітні: - формування життєво необхідних рухових умінь і навичок дитини відповідно до його індивідуальних особливостей; - створення умов для реалізації потреби дітей в руховій активності; - виявлення інтересів, нахилів та здібностей дітей в руховій діяльності та реалізації їх через систему спортивно-оздоровчої роботи. виховні: - виховання потреби в здоровому способі життя, вироблення звички до дотримання режиму, потреби в фізичних вправах та іграх; - розширення кругозору, уточнення уявлень про навколишній світ, шанобливе ставлення до культури рідної країни, створення позитивної основи для виховання патріотичних почуттів; - виховання фізичних якостей, необхідних для повноцінного розвитку особистості. Принципи фізкультурно-оздоровчої роботи Принцип науковості передбачає побудову занять з фізичної культури у відповідності з закономірностями соціалізації, психічного та фізичного розвитку дитини. Принцип систематичності обумовлює необхідність послідовності, наступності і регулярності при формуванні у дітей знань, рухових умінь, навичок, адекватних особливостям їх розвитку в період дошкільного та шкільного віку. Він полягає в безперервності, планомірності використання засобів у всіх можливих формах їх прояву протягом усього курсу занять. Тільки такі заняття можуть привести до позитивних зрушень в морфологічних і функціональних системах організму дитини. Принцип поступовості визначає необхідність побудови занять фізичними вправами відповідно до правил: «від відомого до невідомого», «від простого до складного», «від менш привабливого до більш привабливого». Поступовість забезпечується ускладненням вивчаємих рухів, ступінчастою і хвилеподібною зміною навантажень, раціональним чергуванням навантаження і відпочинку. Принцип поступового підвищення вимоги важливий для забезпечення адаптації організму дитини до зростаючого навантаження і вирішення виховних завдань. Збільшується обсяг і інтенсивність фізичного навантаження, включаються складніші вправи. Тут важливий індивідуальний підхід. Принцип індивідуальності передбачає таку побудову процесу занять і використання його засобів, методів і організаційних форм, при яких здійснюється індивідуальний підхід до дітей різного віку, статі, рухової підготовки та фізичного розвитку, де створюються умови для найбільшого розвитку рухових здібностей і зміцнення здоров'я тих, хто займається. При індивідуальному підході обов'язково враховуються фізіологічна і психологічна сторони розвитку дитини. Принцип доступності реалізується через вимогу відповідності завдань, засобів і методів лікувально-профілактичних програм можливостям дітей, їх готовності до виконання навантаження, що залежить від рівня розвитку фізичної підготовленості та інтелекту. Доступність означає, що вивчаємий матеріал повинен бути легким, що гарантує свободу у вивченні і одночасно важким, щоб стимулювати мобілізацію тих, хто займається. Вміле дотримання принципу доступності є запорукою оздоровчого ефекту фізичного виховання. Принцип обліку вікового розвитку рухів Цей принцип передбачає ступінь розвитку основних рухів у дитини (ходьба, біг, стрибки, метання, лазіння), його рухових навичок. Всі вправи добираються відповідно до вікових особливостей дитини і дають ефект загальнорозвиваючого і лікувально-профілактічесого впливу. Принцип чергування навантаження або принцип розсіяного фізичного навантаження важливий для попередження стомлення у дітей і для оздоровчого ефекту від виконання фізичних вправ. Тут передбачається таке поєднання засобів, щоб робота одних м'язів, що здійснюють рух або сприяють прийняттю певної пози, змінювалася роботою інших м'язів, залишаючи можливість для відновних процесів, тобто забезпечувало б чергування навантаження і відпочинку. Принцип наочності є одним з головних загально-методичних принципів при роботі з дітьми дошкільного віку. Наочність грає важливу роль в навчанні рухам, невід'ємною умовою вдосконалення рухової діяльності. Принцип наочності зобов'язує будувати процеси занять з широким використанням всіх видів наочності: зорової, звукової, рухової. • Зорова наочність - це демонстрація рухів в цілому, по частинах, за допомогою орієнтирів, наочних посібників, відеофільмів. Тут дуже важливий показ вправ викладачем. Він повинен бути чітким, грамотним, в дзеркальному відображенні. • Звукова наочність здійснюється у вигляді різних звукових сигналів. Особливе значення в заняттях у дітей має зв'язок чуттєвого образу і образного слова. • Рухова наочність є специфічною, її значення важливо при освоєнні складних рухів. Принцип свідомості і активності передбачає формування у дітей стійкого інтересу до освоєння нових рухів, прищеплення навичок самоконтролю і самокорекції дій в процесі занять, розвиток свідомості, ініціативи і творчості. Про необхідність усвідомленого ставлення займающихся до свого здоров'я, фізичного стану і виконання вправ в своїх роботах писав П.Ф.Лесгафт. Між свідомістю і активністю повинен бути оптимальний баланс, інакше свідомість без активності призведе до споглядальності, а активність без свідомості - до суєти. Принцип співробітництва виховання в дитячому садку і сім'ї по законам співдружності. Нетрадиційні форми проведення фізкультурних занять 1 – Казкова фізкультура 2 - Роздільні фізкультурні заняття для дівчаток і хлопчиків 3 - Степ - гімнастика 4 - Фітбол - гімнастика 5 - Стретчинг - гімнастика 6 - Еврітмічна гімнастика 7 - Парна гімнастика (спільні заняття батьків з дошкільнятами) 8 - Екотанцпластика 9 - «Фітнес- ДАНС» - ЛПТ 10 - Пластик-Шоу Для того що б подані види занять були ефективні, при їх проведенні необхідно дотримуватися наступних умов: • побудова занять відповідно до завдань на даний період, рівню підготовленості дітей; • використання різних способів організації дітей для виконання вправ з метою збільшення рухової активності; • розподіл навантаження на організм на протязі всього заняття; використання різноманітного спортивного інвентарю, музичного супроводу, що підвищують емоційний стан і активність дітей. Однак заняття стають ефективними тільки в тому випадку, якщо вони не обмежують індивідуальність дитини, реалізацію його схильностей, інтересів, а також враховуються індивідуальні відмінності дітей. Відповідно до цього будуємо заняття на двох підставах: - планування, спрямоване на засвоєння дітьми певного змісту; - своєрідна педагогічна імпровізація, за допомогою якої варіюється зміст, форми і методи в кожній конкретній ситуації взаємодії з дитиною. «Через рух та гру до виховання людини майбутнього» М.М.Єфименко «Казкова фізкультура» - це підхід до фізичного виховання, що передбачає використання нової методики фізичного розвитку дітей. Це ігрова за формою система фізичного оздоровлення, корекції, профілактики і творчого самовираження дітей. Кожне навчальне заняття, згідно з програмою «Казкова фізкультура», являє собою ситуаційну міні-гру, в якій діти вступають в етап рольової і наслідувальної імітаційної гри. Загальноприйнята система рухів на таких заняттях видозмінена. Виділяються наступні рухові режими: плавальний, лежачий, повзальний, сидячий, стоячий, ходьбовий, лазальний, біговий, стрибковий. У програмі змінена традиційна структура основних рухів. Вправи в положенні сидячи пропонується вважати повноцінним основним рухом, таким як ходьба, біг. Вправи в лазанні виділені в окремий розділ і не об'єднані з вправами в повзанні. Вправи в метанні замінені на більш природні і потрібні предметно-маніпуляторні дії: поглажування і обмацування різних предметів, захватування, кидання, піднімання, розсипання, перекладання предметів і т.д. На таких заняттях діти не помічають, що це заняття з фізичної культури, і є повноправними учасниками казкового театрального дійства. Роздільні фізкультурні заняття для хлопчиків і дівчаток Більшість дослідників вважають, що підхід до фізичного виховання хлопчиків і дівчаток не повинен бути однаковим. Відмінності повинні проявлятися в засобах, навантаженні, вимогах, розподілом ролей, організації занять. Дівчатка і хлопчики вимагають різного підходу у вихованні, при цьому їх не можна позбавляти контактів один з одним. Необхідні спільні ігри хлопчиків і дівчаток, але не для того, щоб бути однаковими, а як раз для того, щоб бути різними. У спільних іграх, виконуючи «чоловічі» і «жіночі» ролі, спостерігаючи один за одним, хлопчики і дівчатка іденфіціруют свою стать. Виходячи з цього, один раз в тиждень фізкультурні заняття для дівчаток і хлопчиків можна проводити окремо, а другий - спільно, за єдиною програмою, з урахуванням навантаження і характеру рухів. Під час роздільних занять дошкільнята вчаться виконувати вправи, які вимагають різних методичних підходів для хлопчиків і дівчаток, і займатися тими видами діяльності, які викликають інтерес у даної групи дітей. Для хлопчиків старшого дошкільного віку найбільш сприятливий режим великої рухової активності. Заняття у них проходять в більш щільному, інтенсивному темпі, вони виконують більш важкі вправи (зрозуміло, з огляду на індивідуальні особливості, рівень фізичної підготовленості). На заняттях виконуються більше вправ на розвиток сили м'язів, витривалості; в метанні збільшується відстань до цілі, в смузі перешкод - умови їх подолання. Від хлопчиків впершу чергу потребується чіткість, ритмічність, витрата додаткових зусиль. Для дівчаток цього віку оптимальний режим середньої рухової активності. У них вправи спрямовані на розвиток гнучкості, пластичності, рівноваги, розвиток почуття ритму, граціозності і виразності рухів. Нормування фізичного навантаження в більшій мірі має ґрунтуватися на індивідуальних особливостях дітей: стану здоров'я, фізичної підготовленості. У той же час вимоги полоролевого виховання передбачають формування у дітей установки: чоловік повинен бути сильним, щоб захистити слабких, вміти брати на себе відповідальність. У цих умовах інструктор з фізичної культури повинен так організувати заняття, щоб постійно акцентувати увагу дітей на те, що хлопчики виконують більш важкі вправи, але при цьому не завдати шкоди їх здоров'ю. Враховуючи рівень фізичної підготовленості дітей, не слід забувати і про статеві відмінності в реакції організму на фізичне навантаження. В умовах додаткових рухових навантажень статура дівчаток піддається великим змінам, ніж у хлопчиків. У зв'язку з цим інструктор повинен пам'ятати, що вправи, які вимагають прояву сили, слід дуже обережно використовувати у фізичному вихованні дошкільнят, особливо дівчаток. Педагогічне керівництво рухової діяльності дітей Організовуючи рухову діяльність, необхідно пам'ятати, що вона багато в чому залежить від обліку статевих особливостей дівчаток і хлопчиків. Для хлопчиків найбільш сприятливий режим великий рухової активності, в той час як для дівчаток оптимальний режим середньої рухової активності. У зв'язку з цим виділяється час для додаткових занять з дітьми з підвищеною потребою в рухах і визначити, чим в цей час будуть зайняті інші діти. Цю проблему можна вирішити вибором системи занять в секціях. Слід пам'ятати, що дівчатка в більшій мірі потребують спонукання до рухової активності, тому на них слід звернути більше уваги при організації рухливих ігор. Хлопчики, як правило, або самі знаходять розваги, що вимагають великої рухової активності, або відразу приєднуються до організованої рухової діяльності. Педагог повинен враховувати відмінності в емоційності дітей. Дівчатка емоційно реагують на все оцінки - і на позитивні, і на негативні. Хлопчики реагують вибірково і тільки на значущі для них оцінки. Потрібно пам'ятати, що хлопчики частіше задають питання дорослим заради отримання інформації, тому і відповідь педагога повинна бути конкретною; дівчата ж задають питання для установки контакту з дорослими, і тому в спілкуванні з ними педагогу слід більше звертати увагу на доброзичливий тон висловлювання. Вимоги до якості виконання завдань Дівчаткам і хлопчикам повинні пред’являтися різні вимоги до виконання одних і тих же рухів. Від хлопчиків впершу чергу слід очікувати чіткості, ритмічності, витрати додаткових зусиль. Від дівчаток - пластичності, виразності, граціозності. Вимоги до результатів також повинні бути різними. Наприклад, в стрибках зі скакалкою хорошим результатом для хлопчиків можна вважати беззупиночні стрибки, в той час як для дівчаток хороший результат - ускладнені варіанти стрибків (стрибки з обертанням скакалки назад, стрибки ноги схрестно, руки схрестно і т.д). Степ - гімнастика Степ - гімнастика - це невелика сходинка. Піднесена платформа, назва якої походить від англійського слова «STEP». Для проведення степ - гімнастики з дітьми старшого дошкільного віку необхідні степ-платформи. За допомогою степ - гімнастики можна сформувати гармонійно розвинене тіло, пряму поставу і виробити у дітей виразні, плавні і точні рухи. Але найголовніший результат занять степ-гімнастикою - зміцнення нервової, дихальної, м'язової, серцево-судинної систем, так як нормалізується артеріальний тиск, діяльність вестибулярного апарату. Для занять виготовляють платформи, висота яких не перевищує 20 см. Для дітей необхідно придбати стійкі кросівки, які міцно тримаються на нозі дитини. Обов'язковою умовою вважається правильний підбір шкарпеток з бавовняних матеріалів, вони допоможуть зв’язкам уникати мікротравм, підтримують необхідну температуру тіла. Не можна займатися на степ босоніж або у взутті з м'якою підошвою, так як це шлях до пошкодження ступні або до вивиху щиколотки. Оптимальний час для проведення занять степ-гімнастикою - ранок. Вона надає дитячому організму бадьорості на весь день і підвищує загальний тонус. Для того щоб заняття проходили більш цікаво, важливо використовувати музичний супровід. Починається навчання з освоєння найпростіших видів підйомів і спусків з платформи, поступово доводячи їх до автоматизма. Всі рухи робляться ритмічно, під час виконання важливо стежити за диханням дитини. Спочатку розучуються деякі кроки і рухи на підлозі. Починаються навчання з пружинистих кроків, потім вони ускладнюються. Засвоєні основні вправи можна видозмінити до нескінченості, варіюючи ступінь складності і навантаження. Всі вправи потрібно виконувати з максимальною амплітудою для посилення з ефективності. Степ-гімнастика - це не просто поєднання різноманітних рухів, але гарний спортивний танок, який приносить користь здоров'ю дітей і покращує їх настрій. Фітбол - гімнастика Фітбол-гімнастика - гімнастика на великих гімнастичних м'ячах. За структурою фітбол-гімнастика нагадує класичні заняття з фізичного виховання з суворою тристулковою формою, де є: • Вступна частина, в завдання якої входить розвиток всіх видів уваги, сприйняття і пам'яті, орієнтування в просторі на матеріалі основних рухів; • Основна частина - освоєння загальнорозвиваючих вправ; • Заключна частина - рухлива гра і релаксація. При проведенні занять Фітбол-гімнастикою важливо наступне: 1. Добирати м'яч кожній дитині по зросту, так щоб при посадці на м'яч між тулубом і стегном, стегном і гомілкою, гомілкою і стопою був прямий кут. Правильна постава передбачає також підняту голову, опущені і розведені плечі, рівне положення хребта, підтягнутий живіт. Для більшої стійкості – ноги, в опорі стопами на підлозі, розташовані на ширині плечей. 2. Починати з простих рухів і полегшених вихідних положень, поступово переходячи до більш складних. 3. Уникати швидких і різких рухів, скручувань в шийному і поперековому відділах хребта, інтенсивної напруги м'язів спини і шиї. 4. При виконанні лежачи на м'ячі - не затримувати дихання. 5. При виконанні на м'ячі вправи, лежачи на животі і лежачи на спині, голова і хребет мають становити одну пряму лінію. Не допускається закидання голови вперед-назад, що пов'язано з частою у дітей проблемою нестабільності шийного відділу хребта. З цієї ж причини не можна захоплюватися стрибками на м'ячах. 6. При виконанні вправ м'яч не повинен рухатися. 7. Фізичне навантаження за часом повинне строго дозуватися відповідно до вікових можливостей дітей. 8. На кожному занятті необхідно прагнути до створення позитивного емоційного фону, бадьорого, радісного настрою. З перших занять, незалежно від віку, необхідно наступне: 1. Дати дітям уявлення про форму і фізичні властивості м'яча за допомогою наступних фізичних вправ: • прокочування м'яча по підлозі, по лавці, між опорами «змійкою», навколо різних орієнтувань; • поглажування, поплескування, відбиття м'яча двома руками на місці, в поєднанні з різними видами ходьби; • передача м'яча один одному, кидання м'яча; • ігри з м'ячем: «Дожени м'яч», «Влуч у ціль», «Докоти м'яч» 2. Вчити правильному сидінню на м'ячі: сидячи на м'ячі у твердої опори, вміти самостійно перевіряти правильність постановки стоп (стопи повинні бути притиснуті до підлоги і паралельні одна одній). 3. Вчити основним рухам з м'ячем, які відповідають віковим можливостям дітей. 4. Вчити основним вихідним положенням фітбол-гімнастики. Стретчинг - гімнастика Стретчинг-гімнастика (гімнастика поз) включає в себе комплекс поз, які забезпечують найкращі умови для розтягування певних груп м'язів. Вважається, що попередником сучасного стретчинга є пози йоги та інших стародавніх східних систем. Методика передбачуваних вправ заснована на статичному розтягуванні м'язів тіла і суглобово-зв'язкового апарату рук, ніг, хребта, що дозволяє запобігти порушенням постави і виправити її, надає глибокий оздоровчий вплив на весь організм. Вправи на розтягування м'язів широко застосовуються в системі масажу, самомасажу, в лікувальній фізкультурі, особливо для корекції рухових розладів, порушення м'язового тонусу. Популярні вправи стретчинга і як засіб досягнення релаксації. Ці вправи доступні всім, кому лікарі не забороняють займатися загальнофізичною підготовкою. Для їх виконання не потрібні спортивні снаряди, великі зали, матеріальні витрати. Вправи стретчинга розраховані на залучення в роботу всього організму, включаючи психіку, спрямовані на розслаблення, настройку і відновлення функцій м'язів. Це дозволяє без шкоди, використовуючи захисні сили організму, попередити багато захворювань, так як шляхом впливу на хребет, органи, м'язи, залози внутрішньої секреції, дихальну і нервову системи виробляється природна опірність організму. Поєднання динамічних і статичних фізичних вправ найбільш відповідає природі опорно-рухового апарату людини і є найкращим методом тренування для вироблення, витривалості, координації рухів. Вправи виконуються без впливу з боку, так як людське тіло саме по собі достатньо універсальне. Самоманіпулювання своїм тілом в повільному, а значить, безпечному ритмі дає найбільш ефективні результати. Повільні руху впливають на м'язи і суглоби по всій їх глибині. Вправи стретчинга дозволяють, майже не віднімаючи часу, творити чудеса. Методика стретчинга не має вікових обмежень, можна починати з 4 х років. Дуже важливо займатися з дітьми саме дошкільного віку, тим більше що в дошкільних установах діти навчаються вправам стретчинга в ігровій формі. Вправи, охоплюють всі групи м'язів, носять близькі і зрозумілі дітям назви тварин або імітаційних дій і виконуються по ходу сюжетно-рольової гри, заснованої на сценарії і виконуються по ходу сюжетно-рольової гри, заснованої на сценарії по казковому сюжету. Перехід від м'язових вправ до розслаблень дозволяють за короткий час нормалізувати всі функції організму, створити активний робочий настрій. Форма і послідовність вправ такі, що, якщо дана група м'язів недостатньо розвинена, вправи просто неможливо виконати, тобто саме тіло регулює рівень навантаження. Заняття стретчинг-гімнастикою сприяють тому, що у дітей зникають комплекси переживань, пов'язані з фізичною недосконалістю тіла, невмінням керувати ним, виникає, за визначенням І.П.Павлова, «м'язова радість», свідомості якої допомагають, входячі в заняття, елементи ритміки, ігрових і сучасних танців, що дозволяють навчати дітей культурі руху, розкутому володінню своїм тілом, пластиці жесту. Крім загального оздоровчого ефекту, вміння керувати своїм тілом, запас цілеспрямованих рухових навичок дозволяє дітям відчувати себе сильними, впевненими в собі, красивими, позбавляє їх від різних комплексів, створює відчуття внутрішньої свободи. Методичні рекомендації з проведення занять Вправами стретчинга можна займатися індивідуально або в групі дітей. При групових заняттях обов'язково враховувати вікові особливості дітей. У зв'язку з цим група повинна складатися з одного віку. Заняття стретчинг-гімнастики доцільно проводити в ігровій формі. Створення ігрової атмосфери на заняттях, наповненою авторським текстом, відповідною музикою, створює умови для виникнення в тій чи іншій рухово-ігровій ситуації асоціацій, образів. Незмінним успіхом у стретчинг-гімнастиці користуються спеціально підібрані вірші. На відміну від звичайних фізичних вправ, де всі рухи виконуються в ритм слів або складів, в стретчинг-гімнастиці пози приймаються відповідно до логічного акценту, образу рядків або короткого вірша. Тут основна увага приділяється відповідності виразних поз, створюваному образу. Педагог вчить утримувати увагу на певних уявних образах, що робить уявлення дітей яскравими, живими. Управління увагою починається з концентрації на реальних відчуттях, сприйняттях (м'язових, зорових, слухових). Вплив уявних образів, що регулює і програмує сила слова, значно підвищується відповідно м'язової розслабленості. У кожному занятті обов'язкове поєднання динамічних і статичних форм роботи м'язів. Будь-який рух може і повинен компенсуватися контррухом. М'язи, які знаходяться в напрузі, потрібно укріплювати методом розтягування та розслаблення. Всі вправи засновані на чергуванні напруги та розслаблення м’язів. Єврітмічна гімнастика Еврітмічна гімнастика - вид оздоровчо-розвиваючої гімнастики, заснованої на ритмічних закономірностях мови, музики, загальнорозвиваючих вправ, базових кроків і елементів аеробіки. Основні завдання еврітмічної гімнастики: • формування і корекція постави, почуття темпу і ритму рухів, уваги, просторового орієнтування; • розвиток рухових якостей: сили, витривалості, швидкості, гнучкості, спритності; • корекція координації рухів рук (пальчикова гімнастика, загально-розвиваючі вправи дрібних рухів рук і ніг); • поліпшення психічного стану (зниження тривожності, агресії, емоційної і м'язової напруги, вдосконалення уяви); • розширення емоційного досвіду, розвиток навичок взаємодії один з одним; • формування творчого початку. Заняття еврітмічною гімнастикою включають елементи аеробіки, художньої гімнастики, акробатики, а також ритмічної імпровізації. Музика на заняттях стимулює фантазію і створює настрій, додає танцювальним рухам темп, силу, динаміку. Для тренування дихальної системи при виконанні вправ в комплексах дітям даються завдання вимовляти різні звуки: вигуки (бам, оп, ага), а також звуконаслідування тваринам (гав-гав, хрю-хрю і т.п.). Розминку виконують одночасно всі діти. Вони повторюють рухи за педагогом під музику, причому спочатку задіяними виявляються окремі групи м'язів, потім в роботу включаються все більше їх число. Педагог контролює ступінь стомлюваності дітей. В основній частині на перших заняттях розучування танцювальної композиції або комплексу вправ проходить наступним чином: після прослуховування музичного уривка діти разом з педагогом визначають характер музики, намагаються відтворити його ритм (прохлопать, протопати). Потім виконують рухи, характерні для даного твору. На подальших заняттях педагог пропонує дітям самостійно знайти рухи, які відповідають темпу і характеру цієї музики. Після розучування гімнастичних вправ танцювальних композицій дітям пропонують вільне фантазування на задану тему або довільний рух під музику. Імпровізуючи дитина отримує можливість висловити свою неповторність, що важливо для самоповаги, внутрішньої стійкості, послідовності в діях. Заключна частина - передача ритму від педагога до дітей: проплескування ритмічного малюнка, прослуховування музичного уривка, яке дітям потрібно відтворити рухами всім тілом (пантоміма), окремими частинами тіла або за допомогою інших засобів (голос, предмет, малюнок). Можливе використання образного завдання - передача ритму від дітей до педагога: дитина за бажанням може відтворити ритмічний малюнок, а педагог повинен його повторити. «Фітнес-Данс» лікувально-профілактичний танок - ЛПФ - це комплекси вправ оздоровчого танцю, що включають вправи корекційної гімнастики та лікувальної фізкультури, спрямовані на зміцнення опорно-рухового апарату, сприяють оздоровленню різних функцій і систем організму. Основною цільовою установкою ЛПТ - «ФІТНЕС - ДАНС» є сприяння всебічному розвитку фізичних і духовних сил тих, хто займається. Заняття допомагають природному розвитку організму дитини, морфологічному і функціональному вдосконаленню і корекції його окремих органів і систем, профілактиці різних захворювань. При підборі засобів ЛПТ необхідно враховувати:  збіг механізму лікувальної дії цих засобів з очікуваним впливом на ослаблений орган або систему;  виділення конкретних лікувально-профілактичних завдань;  вік тих, хто займається;  психомоторний розвиток тих, хто займається «Фітнес-Данс»